Romameeting - Rassegna Stampa

ІІнтернаціональна преса розповідає про книги про Україну,
презентовані під час Літературного вечора на острові Кіно.
“Україна!Краще майбутнє для Чернобильських дітей!»

Рим. На чудовому острові Тіберіна недільним вечором року в самому серці виставки на острові Кіно були презентовані дві книги: “Україна!Краще майбутнє для Чернобильських дітей!» . Перша книга – це вибірка газетних статтів журналіста Джуліо Де Ніколаіса з жовтня 2004 року до сьогоднішнього дня. Ці статті були опубліковані в різних газетах, таких як «Діскусіоне», «Опініоне», «Мерідіано», «Адженсія Радікалє», «Форум Україна» та були передані асоціації «Україна в Європі» в окремій книзі.(Книгу можна придбати по інтернет – сайту www.lulu.it).
Гроші,зібрані від продажу книги, будуть передані українським дітям – сиротам та дітям, які захворіли внаслідок Чернобильської катастрофи. Між присутніми, крім автора, були також Радник Європейського континенту Мерії міста Риму Тетяна Кузик та історик Енріко Фраті Україна, 1991 рік, очі дівчинки, які спостерігають за репресіями Радянського періоду, які навіть не приховувались. Історія кохання, яка продовжується з часів захвату Чехословаччини і триває до моментупадіння Берлінської стіни. На презентації були присутні багато представників української громади з різних куточків Італії: Козенца, Латіна, Вітербо, багато журналістів національної преси, а також української та американської, серед яких: Габріелє Ратіні, Фабріціо Федерічі, Марія Мартінеллі, Анджелло Мартіні, Франко Палумбо, Наталка Кудрик, Віра Паук, Валентина Діаконалє. «Піклуватись про дітей Чорнобиля, катастрофи 20-річної давності є самим кращим рецептом подбати про майбутнє всієї нації», - говорить президент асоціації «Україна в Європy» Лілія Білик.
«Україна!» Краще майбутнє для дітей Чорнобиля» - це мозаїка журнальних статей, які розповідають про найважливіші заходи, організовані іммігрантами, що працюють в Італії, членами асоціації «Україна в Європy» для розповсюдження української культури в Європі.

Від імені Ради Федерації українських асоціацій в Іспанії та Президії УВКР
Михайло Петруняк

Дебют “Енеїди”

Із святом Весни (09:41:53 08.03.2007)

БЕЗ ПОЛІТИКИ...
Шановні,дорогі наші мами, кохані жінки,донечки!!!
Вітаємо Вас усіх із днем Жінки!
Щастя Вам,добра,миру,злагоди та великої любові-від усіх нас,чоловіків.Для старшого покоління це свято також символізує і повернення на хоч трохи в своє дитинство та юність,коли хлопчики-однокласники дарували Вам в цей день квіти та подарунки-для когось це було першим коханням,для когось-виявленням поваги,як до своїх мам,бабусь та вчителів.
Як правило,це свято співпадало із святкуванням Шевченкових днів і набирало національного колориту,бо всі ми пам ятаємо,як Великий Кобзар славив та згадував свою бідну та струджену матір.В Європі це свято має назву “Свято жінки-працівниці”, а хто більше так важко працює,як українська жінка-найкраща у світі берегиня своєї сім ї,своєї України.
Щасти Вам,наші хороші та наші найдорожчі!І щоб квіти на Вашому столі та Ваша чарівна усмішка була у Вас не тільки в цей день,а завжди.
І дякуємо Вам за Ваші молитви, які оберігають нас усіх в житті по світах.
Низьий Вам усім поклін!
Від імені Ради Федерації українських асоціацій в Іспанії та Президії УВКР
Михайло Петруняк

Дебют “Енеїди”

Нарешті, вперше в Римі відбулася постановка комедії (уривок) «За двома Зайцями», М.Старицького, поета і драматурга, режисера та актора, українського дворянина, який після смерті своїх батьків виховувався в сім»ї Віталія Лисенка, батька майбутнього композитора.Театральна трупа»Енеїда» була створена асоціацією «Україна в Європу» (президент та режисер- постановник–Лілія Білик). Знамениту роль Свирида Петровича Голохвостого зіграв викладач історії -Віктор Рудь,людина високої професійної майстерності та незвичайної творчої вдачі, а Боднарук Світлана дуже вміло висвітлила пихатість та зухвалість своєї героїні Проні, дочки київського міщанина Прокіпа Свиридовича Сірка. Світлана-викладач початкових класів, захоплюється хоровим та вокальним співом і надіється реалізувати себе власне тут, в Італії. Світлана Блінцова та Марія Вітович охоче згодились на роль подруг Проні - Насті та Наталі .Важкий шлях до успіху.Дівчата навчаються.Світлана- танцюристка, студентка di Scienze Umanistiche, corso di laurea in “mediazione linguistico culturale” all’Universitа La Sapienza di Roma, Марія - Istituto Servizi Sociali Лекції. Потім-екзамени. Але час для репетицій завжди знаходився, бо було велике бажання. Особливо хотілося б відзначити Людмилу Павленко за допомогу в пошитті сценічних костюмів, Антоніо Шаман за транспортні послуги та Галину Керод за організаційну частину. “Енеїда” була внесена в програму фестивалю «Гілка калини», який відбувся в Римі 11-го лютого 2007-го року, в інституті Св.Ани, та була нагороджена Почесною Грамотою Міністерства Культури та Туризму України.
В конкурсі приймали участь також і інші учасники,серед яких - хорові та вокальні групи, дуети, квартети та сольні номери. Перемога за Алою Педченко, молодою, гарною українською співачкою, яка зуміла заполонити серця не тільки глядачів, а й членів жюрі. Такі фестивалі потрібні, бо вони згуртовують, дають наснагу до життя та піднімають престиж України Це-найкращі ліки для душі.Творіть...Низький уклін усім організаторам, а особливий-п. Ані.
Лілія Білик

Ми- правдиві діти “помаранчевої революції”
Народилась “Україна в Європу”
З цієї нагоди вперше українські фільми у Римі

Рим. Ми- правдиві діти “помаранчевої революції”, українські жінки і чоловіки , що працюють на теренах Італії, в таких містах як Рим, Неаполь, Мілан, Вітербо, Болонія ,Анкона і т. п, і провели тут передвиборчу компанію за Віктора Ющенко . А небагато часу назад нами була створена організація , яка згуртувала навколо себе всіх однодумців ,котрі хотіли б в найближчому часі бачити свою Україну заможньою та процвітаючою демократичною країною. Ця асоціація називається “Україна в Європу “.
Народилась вона в Римі , у затінку Колізею , гідна “помаранчевої революції”. Велику підтримку нашій асоціації надає італійський філософ Джуліо де Ніколаіс, журналіст щоденного видання “L’Opinione”.
Святкуючи річницю , ми без сумніву можемо сказати, що наш президент , якого ми обирали , поведе країну правильним шляхом , в Європу .
15-16 вересня 2005 р. асоціація “Україна в Європу” – президент Лілія Білик - мала гарну нагоду прийняти участь в“Culture and Cultural Policies for Development” 5th Ministerial Colloquy, організованого Європейською Радою в м. Києві. Сьогодні неділя , 27 листопада. Які чудові враження залишились після цього дня. Ми відсвяткували річницю “помаранчевої революції” Думаю, що цей день надовго запам”ятається усім заробітчанам, які прийшли на це свято. Уперше в Італії у затишному кінозалі Cine Detour демонструвалися українські кінофільми такі як: “Така пізня ,така тепла осінь” за участю Івана Миколайчука та “Іван Франко” за участю Сергія Бондарчука. Перед початком сеансу Марія Романюк, голова КУН, запропонувала присутнім у залі промовити молитву “Отче наш” за тих українців , що були винищені голодомором у 32-у і 33-у роках,.підкресливши при цьому , що це був спланований геноцид українського народу. Потім історик Віктор Рудь у кількох словах розповів про першу та другу хвилю емігрантів-українців у Канаду, про що йшлося у першому фільмі, та про визначного нашого актора Івана Миколайчука. .

50 УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ–СИРІТ РОЗПОВІДАЮТЬ ІТАЛІЙЦЯМ ПРО УКРАЇНУ!

Вони від’ їжджали з Риму, з аеропорту Чампіно 27 серпня зі сльозами печалі і радості. Печалі, бо покидали землю, яка прийняла їх дуже гостинно, щедро обдарувала теплом, сонечком, подарунками і, на місяць, стала їх домівкою. Зі сльозами радості, бо поверталися на рідну землю, на Україну.
50 дітей з України відпочивали в італійському місті Тарквінії. Харчувалися добре , купалися в морі і басейні, робили прогулянки в сосновому гайку. Зробили екскурсію і до Риму мали змогу побувати у Соборі св. Петра , подивитися Колізей, дуже цікаво розповідав їм історію Риму екскурсовод Віктор, побували також у нашій церкві Святої Софії на Бочеї, де, на жаль, їх ніхто не зустрів. Добре, що хоч відкрили двері церкви, аби діти змогли подивитися і запам’ятати. Все було організовано для них якнайкраще. Поїздка у великому гарному автобусі з кондиціонером. Смачний обід у затишному ресторанчику у мальовничій околиці Риму. Треба було бачити ці гарні, задоволені, захоплені обличчя наших чистеньких, акуратних, українських діточок! Бо це все було вперше у їхньому житті: такий автобус, море, а скільки подарунків вони отримали від італійських родин!
І діточки справді гарні, бо перехожі зупинялися і задивлялися на них , кажучи «Сhe carini” (Які гарні).
0 дітей з різних українських міст, з будинків-інтернатів Червонограду, Володимир-Волинського і Прип’яті, діти-сироти або діти, батьки яких пострадали від Чорнобильської трагедії мали змогу оздоровитися в Італії завдяки благодійницькій програмі здоров’я організованій культурною асоціаціацією «Україна в Європу», засновниками якої є п’ятеро українських жінок, що працюють в Італії і допомагають своїм родинам на Україні. Програма здійснювалася під опікою Італійського Міністерства солідарності і Україпського Головного Управління праці та соціального захисту населення. Ця ініціатива демонструє роботу асоціації, яка за рік свого існування зробила багато корисних справ, і найголовнішою з яких стала ініціатива оздоровлення дітей-сиріт та дітей чорнобильської зони, це була ініціатива президентеси асоціації Лілії Білик і заст. президентеси Марії Отчич, які зуміли знайти спільну мову, гарний спосіб співпраці з областю Лаціо, провінцією Вітербо. Допомагали їм у цьому і Інна Грозь і Ярослава Синюта які також є засновниками асоціації. Головними героями цієї події стали 50 дітей з України , що брали участь у музичних фестивалях, яких багато разів демонструвало італійське телебачення про них писала італійська преса, такі важливі газети як “ Il Tempo” , “Il Messaggero”, “TG3” .
Італійці захоплювалися діточками, аплодували їм, діти несли українську культуру в італійські сім’ї. Наша асоціація «Україна в Європу« завдячує насамперед: sig.ra. Piera Coscarelli, докт. Aloisio, журналісту Giulio de Nicolais, докт. Aldo Lucani , отець Egidio Bongiorni, докт. Marenzoni та багатьом іншим, які своєю доброчинною працею і доброчинними внесками зробили надзвичайно багато для реалізації проекту оздоровлення дітей-сиріт і дітей Чорнобильської зони з України. Сердечно дякуємо всім за допомогу. Низький уклін Вам!
Ярослава Синюта

Після виборів у Росії на повторний президентський термін Володимира Володимировича Путіна заговорили про “феномен Путіна”, аналізують причини його такої високої популярності серед росіян. Але біографічних відомостей поміж тою масою інформації не так вже й багато. Звісно, полковник спецслужб, професійний шпигун… Багато що з життєпису продовжує залишатися “цілком таємним”. Одну з таких таємниць розкрив польський журнал “ANGORA”

Юзеф Шанявскі,польський тижневик “Angora”, №31 від 3 серпня 2003 року.(Переклад з польської Ніни Пасаман).

Чи батько президента Росії брав участь в придушенні Варшавського повстання?
Нині мешканець Великобританії Віктор Суворов (справжнє прізвище Богдан Різун), колишній радянський резидент військової розвідки ГРУ в Швейцарії, який у 1978 році перейшов на бік англійської розвідки, за що був засуджений до страти (вирок діє і досі, не дивлячись на розпад СРСР), автор “Акваріуму”, “Льодоламу”, “Самогубства” та інших бестселерів, під час пошуку матеріалів до книжки про маршала Георгія Жукова в секретних англійських архівах, в яких зберігаються документи 8 британської армії випадково натрапив на цікаву фотографію і з ще більш цікавим підписом. На фото зображення шести офіцерів, схилених над картою. Троє в козацьких мундирах, двоє в німецьких і один в мундирі РОА. На думку Віктора Суворова, офіцери в козацьких мундирах, то росіяни, які служили в козацькому формуванні, що входило в склад армії генерала Власова, котра співпрацювала з гітлерівцями. Знімок зроблений у серпні 1944 року під час придушення Варшавського повстання. З підпису виникає, що крайній ліворуч, то поручик Володимир Путін, а два наступні, в козацьких шапках, то майор Фролов і поручик Міхалчевский.
Володимир Спиридонович Путін, батько нині діючого президента Росії Володимира Володимировича Путіна, був офіцером внутрішніх військ НКВД до 1941 року. На початку німецько-радянської війни попав у полон до німців під Вітебськом, а після створення генералом Андрієм Власовим армії, що співпрацювала з німцями, вступив до її лав. Власівці славились своєю жорстокістю до поляків, особливо жінок і цивільних.
Правдоподібно, що в 1945 році Путін потрапив до англійського полону і, тільки з цієї причини його фото знаходиться в таємних архівах у Лондоні, де віднайшов його Віктор Суворов. У цьому ж році Путін разом з іншими власівцями був виданий радянській владі, після чого знову продовжив службу в НКВД.
Його син, майбутній президент Росії, пішов слідами батька. Від 18 року життя служив в КГБ (спадкоємниця НКВД), де дослужився до високого становища. Був між іншими резидентом радянської розвідки в Демократичній Республіці Німеччина. Дослужився до звання полковника. І що найцікавіше – зараз Президент Володимир Володимирович Путін в Росії є найбільш пронімецьким політиком від часу укладення домовленості Рібентроп-Молотов в 1939 році.
Під час останнього візиту до Польщі в 2002 році мав місце дипломатично-протокольний інциндет. Президент Росії відмовився покласти вінок пошани перед пам’ятником Воюючої Польщі біля будинку польського сейму. Під тиском скандалу, під кінець візиту (увечері, в сутінках!) зважився на одне – покласти букет квітів, але без офіційної церемонії. Як нібито і надалі в Росії Путіна – так як багато років тому в Радянському Союзі – Армія Крайова вважається за ворога, а Варшавське Повстання за змову, фактично скеровану проти росіян.

Словесне послання від блоку Віктора Ющенка “Наша Україна” було прочитане делегатам 19-го зїзду Християнсько-Демократичної партії Італії

-Володимир Владико. .

Рим. 6 грудня. Мені, як національному секретареві Християнсько-Республіканської партії України.Владико Володимиру було надано велике довір’я.зачитати звернення від лідера блоку “Наша Україна” Віктора Ющенка до депутатів 19-го конгресу християно-демократів Італії.
“Українські демократичні сили з великим інтересом спостерігають за активною діяльністю вашої партії і з великою радістю розділяють ваші успіхи і здійснення. Ми-впевнені, що будучи вірними християнським цінностям , вам вдасться в майбутньому вийти на вищий рівень допомоги і продовжуватимете бути однією з впливових політичних сил Італії.
Християнські ідеали і справедливість завжди більш визнані також і в Україні Ми хочемо, щоб початок наших стосунків працював для нашого зближення.і.сприяв взаємопорозумінню між нашими державами та народами”.
Бурхливими оплесками підтримали цей виступ італійські християно-демократи . Після всього, пізніше, двома сторонами був укладений договір про співпрацю , який підписав національний секретар Джузеппе Піцца (Італія) та я.

ПАДІННЯ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ В 1991 РОКУ СТАЛО ПОЧАТКОМ ВІДБУДОВИ ДУXОВНОГО ЖИТТЯ В УКРАЇНІ.

Джуліо де Ніколаїс.
12 років назад , в 1991 році, після 70-річного комуністичного режиму та атеїстичної пропаганди, населення України здобуло державну незалежність , свободу слова та віросповідування , розпочалася відбудова храмів та швидкий розвиток української культури та українських традицій . Після Жовтневої революції 1917 року російський уряд наклав заборону на існування Української Католицької Церкви та позбавив її майна , яке було її власностю . В 1923 році під керівництвом Сталіна розпочалося систематичне руйнування храмів та знищення релігійної свідомості населення : обкрадання церков , закриття парохій , заслання священників та мирян на примусові роботи , де багато із них підчас допитів було закатовано службовцями КГБ . Засновник Народної партії в Італії отець Луїджі Стурцо писав : “Російська революція 1917 року дала владу більшовикам , започатковуючи цим владу військових і робітників ... Майже завжди Росія була під абсолютним режимом тиранічного характеру. Ленін, скориставшись із сприятливої ситуації та підтримки ворогів Царської Росії , повалив міт в державу – велетня , основи якої вже були знищенні Керинським . Більшовизм в Росії здобув остаточного успіху, заклавши в основу економічну-політичну систему , єдину в історії . Післяреволюційний період позначається приходом до влади військових та робітників з яким бере свій початок диктатура пролетаріату , яка позбавила народ приватної власності , впроваджуючи колективізацію , утворила єдиний клас робітників , єдину офіційну партію , як орган для зміцнення суспільних відносин та для зв’язку між владою і народом , які вирішували долю нової держави . Для того , щоб уникнути тиску збоку реакційних сил керівники держави практикували насильне вигнання представників старої політичної , військової , аристократичної та інтелектуальної еліти , які не хотіли покидати країну. .....Держава могла б набути цього статусу тільки в тому випадку, якщо б застосовувала справедливо методи свободи. Однак сталося навпаки. Розпочалася відкрита боротьба проти свободи Церкви , втручання держави в усі ланки людського життя, порушення прав людини . В наслідок переслідування Церква змушена була піти в підпілля . Вона завжди була духовним противником більшовицької диктатури , яка прагнула поклоніння від народу ”. ”ЦЕРКВА І ДЕРЖАВА”. ( 1937). Яку радість я відчув разом з тисячами вірних українців коли в лютому 2001 року в Базиліці Св. Петра Вселенський Архієрей Іван Павло ll іменував кардиналом Главу Української Католицької Церкви Верховного Архієпископа Любомира Гузара. Церкви , яка сьогодні може вільно молитися та ділитися радістю в Христі ; Церкви в якій вільно можна служити Літургію у візантійському обряді , яка може вільно втамувати свою спрагу в джерелі віри у Христа .
Блаженніший Кардинал Любомир Гузар у своїй промові на голосив : “Підчас переслідування звичайно було дуже важко; переслідування були більше , а деколи менш інтенсивними ; на початках було дуже багато жертв , та методи катування непринесли бажаного результату для комуністичної систем, внаслідок чого диктатори вдалися до “морального” переслідування - сприяння деградації нації (...)
Та тільки з допомогою Божої Благодаті у народі могло засяяти проміння надії, тому що треба було вірити в Добро , коли навкруги катували до смерті рідних та близьких. Ситуація була настільки складною та видавалася безвихідною , що людська надія немала жодних підстав . Особливо в тих важких обставинах можна було зауважити , як Божа Ласка підтримувала людей , які жили звичайним життям , а особливо тих , які перебували в тюрмах та лагерях . Незважаючи на безвихідність ситуації, народ не втрачав надії. Це є явище високого духовного рівня . Після звільнення від комунізму український народ здобув великий дар – волю, можливість жити , працювати, вчитись та вільно молитись у своїх церквах“.
Сьогодні, після 12-річного катехизування , Українська Церква зміцнила свідомість своїх мирян в Христовій вірі. Ця віра згідно вчення Св. Павла, щоб бути правдивою мусить бути плідною для суспільства . Сьогоднішнє завдання полягає в тому , щоб віруючі Греко-Католицької Церкви виявили свою зацікавленість до потреб своїх ближніх .В більшій мірі те стосується тих , хто відчуває відповідальність перед власною релігійною свідомістю, яка доповнює соціальну сферу діяльності . Ті особи зможуть свідчити про свою віру та робити добро для суспільства в усіх ділянках життя : у сім’ї, на підприємстві , у політичній сфері, але в цій правдивій , яка не спрямована на загарбання “ влади “, але на “служіння усім, хто його потребує “. Ці люди зможуть свідчити про цінності свого “Символу віри”, як поодиноко, так само в спільноті, можливо в одній із партій, на приклад Республікансько-християнською партією України для того , щоб країна в якій живуть не була вже ніколи “...поняттям світу і життя , як одна релігія”, а щоб була вільною, ліберальною, демократичною , яка б опиралася на законах , які б охороняли гідність Людини.

Інтерв’ю з пані Валентиною Калиновською. На сьогодні вона – директор театру опери і балету м. Києва. Екс – перша балерина, зірка радянського балету,найгарніша і найбільш вдала “Кармен” свого часу.
1. Розкажіть мені, будь ласка, про найбільш цікаві моменти з вашого життя?
-Мій життєвий досвід - це і є все моє життя.
В той же час ми переглянули масу фотографій балерини з коментаріями про свої незабутні інтерпретації.
“Лебедине озеро”, “Дон-Кіхот”, “Вальс” –це і є весь мій величний політ. Балет - це все моє життя.
Але я також і спортсменка, практикувала стрибки у воду.Я постійно працювала над своїм тілом.
2.Пані Валентина, ми хочемо почути ваше відношення до балету, до трупи, до театру.
-Що стосується мого творчого життя, то воно було дуже цікаве. Особисто я виконала дуже багато спектаклів, створила багато образів.Наша партія і керівництво сприяло нам, давало можливість втілювати те, що ми хотіли. В нашому театрі працювало дуже багато балетмейстерів. В даний час я –балетмейстер-репетитор, викладач і зав.балетною трупою. З однієї сторони я навчаю і виховую молодь, займаюсь постановкою спектаклів. А з другої-керую творчим процесом, тобто розписую розклад, зарплату. Ці дві речі здається – несумісні, але в цьому я вже маю дуже великий досвід, майже 10 років, і тому - справляюсь. Що стосується нашого театру, то ви зараз відвідали спектакль ”Чіполіно”. Окрім цього у нас є ще в наявності дуже багато і інших хороших спектаклів для дітей. Тому наші, не тільки міські, але й діти приїжджі, отримують масу задоволення від цих переглянутих постановок “Чіполіно”, “Русалочки” (Іконникова), “Білосніжки і 7 гномів”, “Попелюшки” та “Лускунчика”.
І хотілось би , щоб не тільки наші діти, але і діти інших країн мали цю можливість.
Маємо ми також і репертуар класичний: неповторна і завжди приваблива наша “Лісова пісня”.
А власне зараз ми розпочинаємо працю над спектаклем “Голубий Дунай”, Й.Штрауса, сценографія-знову Іконникова. Я з великою приємністю хочу запросити вас на цю постановку, яка відбудеться в кінці цього сезону. А якщо говорити в загальному , то у нас є завжди творча робота.
3. Ви хотіли б запрограмувати в майбутньому творчий обмін з театром опери і балету м.Риму?
- Звичайно. Але на превеликий жаль, ми ще не маємо достатньої організаторської підготовки і надіємось, що нам зможе допомогти в цьому , як посередник, тільки ваша газета “Форум”. Джуліо де Ніколаїс/переклад Лілії Білик